Вікі Borderlands Wiki Ukraine
Advertisement
Вікі Borderlands Wiki Ukraine

- Ой, та це ж шукач Хранилища! - вітає гравця бабця - Ти просто зірка! Чого варта твоя перемога над Землетрясом! Одного разу я теж билася з подібним чудовиськом - це був величезний кит-восьминіг із сотнею щупалець. А тобі доводилося битися з тварюкою, в якої... а, ну звичайно, яка ж я дурепа, адже у Землетряса були щупальця. Так на чому я зупинилася? А, точно, на тому киті. Його звали Дупа Апокаліпсис, але я називала його просто «АБЗАЦ» для стислості. Він приперся в місто Край Цунамі, де я жила в дитинстві. Тобі траплялося бувати в Краю Цунамі? Чудове місто. Файні пляжі, смачна їжа, а вартість життя нижче плінтуса. Навіть при тому, що я була бабцею-одиначкою та працювала неповну зміну на фабриці з переробки м'яса скаґів, мені вдавалося забезпечити маленького містера Торрга всім необхідним. Нехай ми й не могли дозволити собі таку розкіш, як, наприклад, їжа, ми все одно зводили кінці з кінцями!

Адже в кінці кінців у містера Торрга та мене більше рідних не було - після того витоку газу та жахливого вибуху на ерідієвій шахті, через якого загинув мій син і його прекрасна дружина. В той самий день маленький містер Торрг присягнувся стати повелителем самих вибухів і помститися за смерть батьків, і... ой, я забула, про що говорила, про що ж... А, так! Про Дупу Апокаліпсиса. Ну так ось, я повалила Дупу на землю та взяла в захват його чорничну горлянку... Чорничну? Вибач, я хотіла сказати «чорнильну».  Схоже, мені зараз хочеться чорниці. Вона росте у мене на задньому дворі. Посадити її допоміг містер Торрг. Дякую, онучку!

- Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ, БАБЦЮ! - відповідає містер Торрг

- Отже, я взяла в захват його чорну горлянку, і тут містер Торрг заплакав. Він дуже любив китів-восьминогів і не хотів, щоб я їх мучила.

- ВОНИ - КОРОЛІ ОКЕАНУ!

- Тому я його відпустила - але спочатку дала йому в око, щоб пам'ятав мене, і він поплив назад в океан. А потім я наказала містеру Торргу відвезти мене в кафе-морозиво. Він купив мені «Рокі роуд», тому що воно - моє улюблене. Я обожнюю крихітні зефіринки, вони наче маленькі міни смаку на шоколадному полі бою. А тобі яке морозиво подобається? Фісташкове? Впевнена, що фісташкове. Ой, доречі! Ні за що не вгадаєш, кого я сьогодні бачила! Фісташіо Чудового! Він чарівник, навчався у самого Шизанутого Ерла, тому у нього такі дивні вуса. Я бачила, як він змусив зникнути ракковулика! Цілого вулика! І я сказала містеру Торргу: «Містер Торрг, це чудово!», і він відповів: «Так, бабцю». Ти ж так сказав, так? Пам'ятаєш?

- ПАМ'ЯТАЮ, БАБЦЮ.

- А потім ми відстояли чергу, взяли у нього автограф, і мені здавалося, що він десь тут, але, мабуть, він все-таки на горищі... Коли-небудь потрібно туди залізти та все там розібрати. Там лежить стільки пам'ятних штучок. А ти... Ти ж слідкуєш за розповіддю, так? Скажи, яке у мене улюблене морозиво?

(Гравець обрав фісташкове)

- Ні! Це твоє улюблене морозиво! А-а-а! Завдання провалене!

- ВИБАЧ, БАБЦЮ! ВИБАЧ, ЩО ВІН ЗАБУВ, ЯКЕ У ТЕБЕ УЛЮБЛЕНЕ МОРОЗИВО!

- Більше не буду розповідати історії! Пробач, що відібрала у тебе ча-а-ас!

(Гравець обрав "Рокі роуд")

- Отже, ти слухаєш! Чудово! Ти навіть більш уважний слухач, ніж мій старий ручний ракк Звірухо. Звірухо був таким милим... А у тебе були ручні ракки? Якщо зумієш їх приручити, то це найдобріші домашні вихованці в світі. Він любив сидіти у мене на плечі та відкусувати потроху від моєї шиї - просто щоб себе зайняти. До цих пір пам'ятаю, як він цвірінчав. Він робив так: «Цвіріньк-цвіріньк!» Це було так зворушливо. Одного разу я з ним розмовляла... Я сказала: «Містере Звірухо»... Він любив, коли його називають «Містер Звірухо», від цього він відчував себе аристократом... Я сказала: «Містере Звірухо, сьогодні ти такий симпатичний!» А він відповів: «Ой, дякую, як це люб'язно», або щось цвірінькнув так, щоб я зрозуміла його. А затим він нахилив свою голівку, наче кланявся мені! Це було дивовижно! Звірухо - мій третій ракк. Першим був Вуді, його збив потяг, потім була Аніта, але її застрелили, коли вона намагалася помститися потягу, який убив Вуді. А потім я знайшла Звірухо - він робив маленькі купки з екскрементів на вітряку біля нашого дому. Ми з містером Торргом повалили його на землю - я стрибнула на нього з найближчого дерева та врізала точно по хребту! - а потім відвели його додому та годували біфштексами зі скаґів до тих пір, доки він не вирішив, що любить нас. Іноді я так сумую за Звірухо... Він помер від старості. Ракки живуть усього декілька років, але я з величезною теплотою згадую ті часи, коли ми були разом. Бідний містер Торрг після смерті Звірухо ридав цілий тиждень. В школі над ним сміялися, але я сказала, щоб він не звертав на них уваги.

- НЕ СОРОМИТИСЬ СВОЇХ ПОЧУТТІВ - ЦЕ ДУЖЕ ВАЖЛИВО!

- Це точно, П'ятірне. Щось сталося, шукачу Хранилища? У тебе зніяковілий вигляд. А! Мабуть, тебе дивує, що я кличу містера Торрга П'ятірнею. Весь світ знає його як «Містера Торрга», але Флексінґтони завжди називали його на друге ім'я. Адже це ж традиція Флексінґтонів - брати друге ім'я на честь бабусі або дідуся. А мій чоловік П'ятірня Флексінґтон, заспокой Господи його душу, був найкращим дідусем у світі для маленького містера Торрга. Він передав йому всі свої знання про зброю. Якщо б не уроки П'ятірні, корпорації «Торрг» взагалі б не існувало.

Боже мій, я наче зараз пам'ятаю першу зброю, яку містер Торрг намагався зробити після смерті батьків - це був ружбай «Джейкобс» з прикріпленою до ствола динамітною шашкою. Торрг ледве не відстрелив собі голову, але все ж встав, обтрусив вуса та присягнувся, що до одинадцяти років зробить зброю, яка буде стріляти вибухами, не убиваючи при цьому господаря. І, ламати-копати, так і сталося! Для цього знадобилося створити пару десятків дослідних зразків, перш ніж була знайдена правильна комбінація зброї та вибухівки, але вже потім... ой-ой-ой! Ніколи не забуду стовп диму, на який перетворився сусідський дім. Ну і ладно, вони були противні хмирі, так що їх не жаль. Батюшки, я, мабуть, всі вуха тобі продзижчала, так? Це так люб'язно з твого боку - так довго мене слухати. Я вже відібрала у тебе багато часу - будь ласка, не думай, що обов'язково стирчати біля мене. Раз вже тобі вдалося порадувати стареньку, візьми це на знак моєї подяки.

(дає гравцю ЦІЛИЙ долар)

- Ти ще симпатичніше, ніж говорив містер Торрг!

Advertisement